Служба Божа або Божественна Літургія – це найголовніша молитва в житті кожного християнина, адже її заповідав нам проводити Сам Ісус Христос.

Ключовим моментом в цій молитві є Таїнство Пресвятої Євхаристії – перетворення хліба й вина на Тіло і Кров Спасителя, та споживання цих дарів. „Чиніть це на мій спомин” (Лк. 22, 19), − сказав Христос своїм учням під час першої Служби Божої. Однак, на практиці на жаль, Служба Божа є далеко не найголовнішою молитвою в житті деяких віруючих.

Чимало є таких, хто не розуміє значення та змісту ЛітургіЇ. Інші тримаються переконання, що не обов’язково брати участь у Службі Божій – вистачає помолитися удома будь-яку, чи свою улюблену молитву.

Часто можна зауважити, що інші молитви є набагато важливішими для деяких християн, ніж Служба Божа.

Одного разу, я спитав одну жінку, що дуже рідко ходила на Службу Божу:

− Чому ви не ходите на Службу Божу?

− А навіщо? Я молюся удома. Хіба це не одне й те саме? − відповіла жінка.

− Молитися вдома і брати участь у Службі Божій, це не одне й те саме, − відповів я і додав: − Усі наші молитви, жертви, милостині, пости й т.д., не гідні того, щоб рівнятися по своїй вартості із Службою Божою. Послухайте, що сказав святий Лаврентій: „Служба Божа миліша Господу Богу, ніж заслуги всіх людей і ангелів”. Ми більше подобаємося Богові, коли візьмемо повну участь у Службі Божій, ніж усіма своїми молитвами, постами й добрими ділами. На Службі Божій, ми більше догоджаємо Богові за наші провини, ніж своїми, навіть найстрогішими покутами та умертвленнями. „Служба Божа, − сказав святий Киприян, − це ліки на наші немочі; це всепалення за наші провини”.

Крім того, Служба Божа як молитва, потрібна не тільки нам - живим, але і померлим нашим родичам та друзям, оскільки вони не можуть самі молитися за себе і наша молитва тут, на Землі, є просто безцінною для них там, де вони перебувають в очікуванні Страшного Суду Христового, на який будуть покликані усі - і живі, і мертві. Тому дуже важливо подавати священикові записки з іменами померлих для поминання їх протягом Літургії.

− Я б ходила на Службу Божу, − відповіла жінка, − але я нічого не розумію, коли вона відправляється.

− Що саме ви не розумієте, − спитав я.

− Взяти хоча б різні церемонії, які відбуваються під час Служби Божої.

− Зараз я вам поясню. – Служба Божа, це відновлення Страстей і Смерті Ісуса Христа.

− Але ж Ісус помер один раз. Навіщо Йому ще раз умирати? – здивовано зреагувала жінка.

− Ісус помер раз на Голгофі, але не все людство було присутнє під час Його смерті у підніжжя хреста. Тому він встановив відновлення своєї смерті безкровним способом, щоб усі люди, аж до кінця світу, могли бути принаймні при віднові Його смерті та користати з неї так, наче б були при Його дійсній смерті на Голгофі.

− Розумію, − сказала жінка, − але для чого стільки різних церемоній?

− Щоб пригадати нам найважливіші події з життя Спасителя.

− Які події?

− На Службі Божій, відтворене ціле життя Ісуса Христа.

− В який спосіб, церемоніями та обрядами?

− Наша українська Служба Божа складається з трьох частин, − почав я пояснювати: Проскомидії, Літургії Слова і Літургії Жертви. Проскомидія, це приготування до Служби Божої, коли священик, на бічному престолі, який називається проскомидійник, ставить на дискос Агнець та частиці, а до чаші вливає вино з краплиною води. Під час освячення, цей шматок хліба й вино, перемінюється в Тіло і Кров Христа Спасителя, після того, як священик, вказуючи на них, проголошує слова Христові: „Це моє Тіло”, „Це моя Кров”.

Проскомидія також пригадує нам народження Ісуса Христа у Вифлеємському вертепі. Саме тому священик відправляє її не на головному, а на бічному престолі, пригадуючи цим, що Спаситель народився поза містом, а не в самому Вифлеємі.

Над дискосом, під час Проскомидії, ставиться зірка, яка символізує віфлеємську зірку, що з’явилася з народженням Ісуса й вказувала мудрецям зі Сходу місце, де народився Месія.

− А що означає Літургія Слова?

− Після Проскомидії, словами: „Благословенне Царство Отця і Сина і Святого Духа”, починається друга частина Служби Божої, яка називається Літургія Слова. Ця частина присвячена публічному, апостольському життю Ісуса Христа, його появі між людьми і проповідуванню Божого Царства. Він об’явився несподівано між людьми. Ніхто навіть не сподівався, що цей звичайний тесля, син Йосифа і Марії, є Божим Сином, про якого сповіщали пророки і про якого оспівувалось в старозавітних псалмах. З його появою мовкнуть всі пророки, адже вони пророкували про нього. В цій частині Служби Божої читається Євангеліє, яке є не просто книгою про життя Ісуса Христа. Це, як казав апостол Іван, живий „Бог-Слово”, яким все постало в цьому світі (Пор. Ів. 1, 1-3), і який об’явився нам в людському тілі і говорив до нас нашими людськими словами.

− А що означає Літургія Жертви?

− На Службі Божій, після читання Євангелія і молитов, відбувається Великий Вхід, під час якого священик переносить Чесні Дари хліба і вина, з проскомидійника на престол. Цей вхід символізує в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим, де має відбутися Тайна Вечеря, на якій хліб і вино будуть перемінені в тіло і кров Господню і де він має принести себе в жертву. Цим Великим Входом розпочинається третя частина Служби Божої, яка називається Літургія Жертви. Під час цього входу ми співаємо херувимську пісню: „Ми, що херувимів тайно уявляємо…”.

Співаючи цю пісню, ми символічно супроводжуємо Ісуса Христа, подібно як супроводжували його апостоли і самі ангели під час в’їзду в Єрусалим. Дари, з якими відбувається Великий Вхід, не є ще освяченими і переміненими. Але це вже не просто хліб і вино, не просто земні плоди. Це дари, які прийняв в свої руки сам Бог, це немов би тіло, в якому має з’явитися нам Ісус Христос.

Літургія Жертви пригадує нам і відтворює Страсті, Смерть, Воскресіння та Вознесіння Спасителя.

Під час Освячення хліба і вина, слова „Прийміть, їжте, це – моє тіло… Пийте з неї всі, це є кров моя…”, пригадують нам і відтворюють Страсті та Смерть Ісуса на Голгофі. Роздроблення та вкладення частинки освяченого Агнця до чаші, представляє Воскресіння Спасителя. Його душа наново злучилася з тілом. Перед Святим Причастям священик, вкидаючи до освяченого вина частичку Агнця, злучає Тіло з Кров’ю Спасителя, що довершилося в хвилині Його славного Воскресіння.

Піднесення Чаші після Святого Причастя з виголосом „Спаси Боже людей твоїх і благослови спадкоємство твоє”, пригадує нам Вознесіння Воскреслого Спасителя до неба після сорокаденного побуту з учнями на землі.

− Тепер розумію, яке значення має Служба Божа і що означають її частини, − сказала жінка −. Але я б хотіла ще знати, що означають поодинокі церемонії. Що означають, наприклад, Антифони?

− Антифони – це витяги зі Святого Письма, до яких додані заклики до Матері Божої чи Святих. Антифонами, ми просимо Ісуса помагати, благословляти нас через заступництво Богородиці чи Святих, що заступаються й моляться за нас у небі й так роблять милішими Богу й більш успішними наші благання.

− А чому вони називаються Антифонами?

− Слово Антифон означає „той, який звучить у відповідь”. Це діалогічний спосіб почергового співу соліста і хору (або двох частин хору), що ніби відповідають один одному. Антифон запозичений з старогрецької трагедії, де хор поділявся на два півхори. Антифоном називається також жанр літургійних піснеспівів, що виконуються хором у діалогічний спосіб.

− А що це за пісня „Єдинородний Сину”?

− Це опис життя Божого Сина праворуч свого Отця у вічності та Його місії на землі після втілення. Божий Син стався чоловіком, страждав і помер за наше спасіння. Він − рівний у всьому Отцеві, тому, Йому належиться вічна слава.

− А як називається церемонія, коли священик бере Євангелію і обносить її довкола престолу? І що це означає.

− Це Малий Вхід. Він пригадує нам появу та хрещення Ісуса у ріці Йордані. Це ріка, що протікає через Палестину й вливається у Мертве море, яке постало на місці Содоми й Гомори, знищених Богом вогнем за їхню неморальність.

− А чому перед священиком при церемоніях, завжди йде свіченосець?

− Свіченосець пригадує нам святого Івана Христителя, що приготовляв людей до приходу Месії, проповідуючи над рікою Йордан.

− А чому священик дає цілувати людям Євангелію?

− В Євангелії міститься наука Ісуса Христа. Святе Євангеліє символізує самого Ісуса Христа, який є Правдою, та міститься у своєму слові.

− А що означають тропарі?

− Це короткий опис життя та подвигів Ісуса Христа, Пречистої Діви чи Святих, щоб ми могли наслідувати їх чесноти й життя.

− А чому священик читає Євангеліє оберненим до людей?

− Щоб усі могли чути Христову науку та жити так, як Христос навчає, бо ж Євангеліє, це наука Ісуса, яку євангелісти передали нам після Смерті Христа.

− А що означає обхід зі святими Дарами?

− Це Великий Вхід, що пригадує нам, як я вже казав, − в’їзд Ісуса до Єрусалиму на Квітну неділю. Ми ж, присутні у церкві, маємо прославляти Бога на землі, як Херувими прославляють Його в небі, бо ми, немов земні ангели. Те, що ангели роблять у небі, люди мають робити на землі, тобто прославляти Бога.

− Що означають слова „Це моє Тіло”? Звідки Церква взяла ці слова?

− Це слова самого Спасителя, якими Він установив Пресвяту Євхаристію.

− А що означає „Достойно є…”?

− Це пісня на честь Пречистої Діви Марії, що народила Ісуса. Без Діви Марії, ми б не мали Ісуса, а без Ісуса не було б Служби Божої. За це велике добродійство належиться похвала Богородиці.

− А чому на Службі Божій молимося „Отче наш…”?

− Тому що наближається Святе Причастя, яким ми єднаємося з Ісусом і через Нього − з Небесним Отцем. Тому, перед Причастям належить звернутися до Нього цим словом „Отче”.a

− А чому священик, перед самим Причастям виголошує „Зі страхом Божим і вірою приступіть”?

− Бо до Бога треба наближатися з пошаною та живою вірою, інакше Святе Причастя не буде прийняте належно і не принесе нашій душі великої користі.

− Коли ж треба приступати до Причастя?

− Причащатися треба принаймні раз на рік. Але можна приймати Причастя часто, навіть щоденно, як це робили перші християни та й ще тепер роблять побожні християни, адже Ісус у Пресвятій Євхаристії – це пожива нашої душі. Як тіло нидіє без їжі, так душа – без Святого Причастя. Якщо ми не приймаємо св. Причастя на Службі Божій, то ми не беремо повну участь у цій літургійній молитві, а лише часткову. Лише приймання св. Причастя робить нашу участь у Службі Божій повною.

− А як треба причащатися?

− Потрібно прийти й відкрити уста. Не можна дотикатися устами до ложечки, якою священик роздає Причастя, бо це не гігієнічно.

− Що ж треба робити перед і після Святого Причастя?

− Перед Причастям потрібно приготуватися: розбудити в собі акт віри, покори й бажання прийняти Євхаристійного Ісуса. А після Причастя, треба відбути чверть-годинне благодарення, тобто подякувати Ісусові за всі ласки, які Він нам дав у Святому Причасті.

− Дякую вам, отче, за пояснення вартості Служби Божої, − сказала мені пані. − Відтепер я не пропущу жодного разу, коли вона буде відправлятися у нашій Церкві. Тепер я розумію, що Служба Божа є найважливішою молитвою у християнському житті і найбільшим даром для нас на цій землі. Розумію, що беручи повну участь у Службі Божій, я буду брати повну участь у житті Ісуса Христа, немовби наново його переживаючи.

Розмова з вищезгаданою жінкою, наштовхнула мене на думку, що в основному, християни недооцінюють вартості Служби Божої через незнання її змісту. Вистачає, щоб ми замислилися над значенням цієї літургійної молитви та над її змістом, і одразу наше відношення до неї змінюється. Апостол Павло сказав: „Буду молитися духом, і розумом буду молитися. Буду співати духом, і розумом буду співати” (1 Кор. 14, 15). Нехай вищеописана розмова, у якій можна знайти пояснення Служби Божої, послужить нам в тому, щоб беручи участь у Службі Божій, ми не були лише пасивними слухачами, а щоб наш дух і розум були цілковито задіяні у цьому найбільшому таїнстві Церкви, встановленому самим Господом - Ісусом Христом. Амінь!

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

The Divine Service, or Divine Liturgy, is the most important prayer in the life of every Christian because it was instituted by Jesus Christ Himself for us to perform.

The key moment in this prayer is the Sacrament of the Holy Eucharist—the transformation of bread and wine into the Body and Blood of the Savior, and the consumption of these gifts. "Do this in remembrance of Me" (Luke 22:19), Christ said to His disciples during the first Divine Service. Unfortunately, in practice, the Divine Service is far from being the most important prayer in the life of some believers.

There are many who do not understand the significance and meaning of the Liturgy. Others hold the belief that it is not necessary to participate in the Divine Service—praying at home with any prayer, or their favorite prayer, is enough.

It is often observed that for some Christians, other prayers are far more important than the Divine Service.

Once, I asked a woman who very rarely attended the Divine Service:

− Why don't you attend the Divine Service?

− Why should I? I pray at home. Isn't that the same thing? − the woman replied.

− Praying at home and participating in the Divine Service are not the same thing, − I replied and added: − All our prayers, sacrifices, almsgiving, fasting, etc., are not worthy of being compared in value to the Divine Service. Listen to what Saint Lawrence said: "The Divine Service is more pleasing to God than the merits of all people and angels." We are more pleasing to God when we fully participate in the Divine Service than with all our prayers, fasting, and good deeds. In the Divine Service, we please God more for our sins than with our strictest penances and mortifications. "The Divine Service, − said Saint Cyprian, − is the medicine for our infirmities; it is the holocaust for our sins."

Moreover, the Divine Service as a prayer is necessary not only for us, the living, but also for our deceased relatives and friends, as they cannot pray for themselves, and our prayer here on Earth is simply invaluable for them where they await the Last Judgment of Christ, to which all will be summoned—the living and the dead. Therefore, it is very important to submit the names of the deceased to the priest for remembrance during the Liturgy.

− I would attend the Divine Service, − the woman replied, − but I don't understand anything when it is conducted.

− What exactly do you not understand? − I asked.

− Take, for instance, the different ceremonies that take place during the Divine Service.

− Let me explain to you. − The Divine Service is a reenactment of the Passion and Death of Jesus Christ.

− But Jesus died once. Why would He need to die again? − the woman responded in surprise.

− Jesus died once on Golgotha, but not all of humanity was present at the foot of the cross during His death. Therefore, He instituted the reenactment of His death in a bloodless manner so that all people, until the end of the world, could at least be present at the reenactment of His death and benefit from it as if they were present at His actual death on Golgotha.

− I understand, − the woman said, − but why are there so many different ceremonies?

− To remind us of the most important events in the life of the Savior.

− Which events?

− The entire life of Jesus Christ is reenacted in the Divine Service.

− How so, through ceremonies and rites?

− Our Ukrainian Divine Service consists of three parts, − I began to explain: the Proskomedia, the Liturgy of the Word, and the Liturgy of the Sacrifice. The Proskomedia is the preparation for the Divine Service, during which the priest, at the side altar called the prothesis, places the Lamb on the diskos and the particles, and pours wine with a drop of water into the chalice. During the consecration, this piece of bread and wine is transformed into the Body and Blood of Christ the Savior after the priest, pointing to them, proclaims the words of Christ: "This is My Body," "This is My Blood."

The Proskomedia also reminds us of the birth of Jesus Christ in the Bethlehem manger. That is why the priest performs it not at the main altar, but at the side altar, reminding us that the Savior was born outside the city, not in Bethlehem itself.

During the Proskomedia, a star is placed over the diskos, symbolizing the Bethlehem star that appeared at the birth of Jesus and guided the wise men from the East to the place where the Messiah was born.

− What does the Liturgy of the Word mean?

− After the Proskomedia, with the words: "Blessed is the Kingdom of the Father and of the Son and of the Holy Spirit," the second part of the Divine Service begins, called the Liturgy of the Word. This part is dedicated to the public, apostolic life of Jesus Christ, His appearance among people, and the preaching of the Kingdom of God. He appeared unexpectedly among people. No one even suspected that this ordinary carpenter, the son of Joseph and Mary, was the Son of God, about whom the prophets had foretold and who was sung about in the psalms of the Old Testament. With His appearance, all the prophets fell silent, for they had prophesied about Him. In this part of the Divine Service, the Gospel is read, which is not just a book about the life of Jesus Christ. As the apostle John said, it is the living "Word of God," by which everything in this world was created (cf. John 1:1-3), and which was revealed to us in human flesh and spoke to us in our human language.

− What does the Liturgy of the Sacrifice mean?

− In the Divine Service, after the reading of the Gospel and prayers, the Great Entrance takes place, during which the priest transfers the Precious Gifts of bread and wine from the prothesis to the altar. This entrance symbolizes the entry of Jesus Christ into Jerusalem, where the Last Supper is to take place, at which the bread and wine will be transformed into the Body and Blood of the Lord, and where He is to offer Himself in sacrifice. With this Great Entrance, the third part of the Divine Service, called the Liturgy of the Sacrifice, begins. During this entrance, we sing the Cherubic Hymn: "Let us who mystically represent the Cherubim..."

By singing this hymn, we symbolically accompany Jesus Christ, just as the apostles and even angels accompanied Him during His entry into Jerusalem. The gifts with which the Great Entrance is made are not yet consecrated and transformed. But these are no longer just bread and wine, not just earthly fruits. These are the gifts that God Himself has accepted into His hands; they are as if the body in which Jesus Christ is to appear to us.

The Liturgy of the Sacrifice reminds us and reenacts the Passion, Death, Resurrection, and Ascension of the Savior.

During the Consecration of the bread and wine, the words "Take, eat, this is My Body... Drink from it, all of you, this is My Blood..." remind us of and reenact the Passion and Death of Jesus on Golgotha. The breaking and placing of a portion of the consecrated Lamb into the chalice represents the Resurrection of the Savior. His soul was reunited with His body. Before Holy Communion, the priest, placing a portion of the Lamb into the consecrated wine, reunites the Body with the Blood of the Savior, which was completed at the moment of His glorious Resurrection.

The elevation of the Chalice after Holy Communion with the proclamation "Save Your people, O God, and bless Your inheritance," reminds us of the Ascension of the Risen Savior into heaven after forty days of being with the disciples on earth.

− Now I understand the significance of the Divine Service and what its parts mean, − said the woman −. But I would still like to know what the individual ceremonies mean. For example, what do the Antiphons mean?

− The Antiphons are excerpts from the Holy Scripture to which invocations to the Mother of God or Saints have been added. Through the Antiphons, we ask Jesus to help and bless us through the intercession of the Theotokos or Saints, who intercede and pray for us in heaven, thus making our pleas more pleasing to God and more effective.

− Why are they called Antiphons?

− The word Antiphon means "one that sounds in response." It is a dialogical way of singing alternately by a soloist and a choir (or two parts of a choir) that seem to respond to each other. The Antiphon is borrowed from ancient Greek tragedy, where the choir was divided into two half-choirs. An Antiphon is also a genre of liturgical chants performed by the choir in a dialogical manner.

− What is the hymn "Only-Begotten Son"?

− It is a description of the life of the Son of God at the right hand of His Father in eternity and His mission on earth after the incarnation. The Son of God became a man, suffered, and died for our salvation. He is equal in all things to the Father, and therefore eternal glory is due to Him.

− What is the ceremony called when the priest takes the Gospel and carries it around the altar? And what does it mean?

− This is the Small Entrance. It reminds us of the appearance and baptism of Jesus in the Jordan River. This is the river that flows through Palestine and empties into the Dead Sea, which formed on the site of Sodom and Gomorrah, destroyed by God with fire for their immorality.

− Why does a candle-bearer go ahead of the priest?

− The candle-bearer symbolizes Saint John the Baptist, who came to prepare the way for the Savior and lead people to Him.

− What is the Trisagion?

− The Trisagion is a hymn to the Most Holy Trinity: "Holy God, Holy Mighty, Holy Immortal, have mercy on us." The church sings it at this moment, remembering how it was sung by angels, seraphim, and cherubim before the incarnation of the Son of God. In our Liturgy, the hymn "O only-begotten Son" is a hymn dedicated to the Second Person of the Most Holy Trinity. And so that the Most Holy Trinity, as it were, would not be offended, we sing the Trisagion after the Small Entrance.

− And what does the Great Entrance mean?

− The Great Entrance symbolizes the entry of Jesus Christ into Jerusalem, where He offered Himself in sacrifice. The Great Entrance also means that Christ gave Himself to be offered as a sacrifice for the forgiveness of our sins.

− What do the words “This is My Body” mean? Where did the Church get these words?

− These are the words of the Savior Himself, by which He established the Holy Eucharist.

− And what does “It is truly worthy…” mean?

− It is a hymn in honor of the Most Holy Virgin Mary who gave birth to Jesus. Without the Virgin Mary, we would not have Jesus, and without Jesus, there would be no Divine Service. For this great benefit, praise is due to the Mother of God.

− Why do we pray the “Our Father…” during the Divine Service?

− Because Holy Communion is approaching, through which we unite with Jesus and, through Him, with the Heavenly Father. Therefore, before Communion, it is fitting to address Him with the word “Father.”

− Why does the priest say, “With the fear of God and faith draw near” before Communion?

− Because one must approach God with reverence and living faith; otherwise, Holy Communion will not be received properly and will not bring great benefit to our soul.

− When should one approach Communion?

− One should receive Communion at least once a year. However, it is possible to receive Communion often, even daily, as the early Christians did and as devout Christians do today. Jesus in the Holy Eucharist is the nourishment of our soul. Just as the body languishes without food, so does the soul without Holy Communion. If we do not receive Holy Communion during the Divine Service, we do not take full part in this liturgical prayer, only a partial one. Only receiving Holy Communion makes our participation in the Divine Service complete.

− How should one receive Communion?

− One should come and open their mouth. It is not hygienic to touch the spoon with one's lips from which the priest distributes Communion.

− What should be done before and after Holy Communion?

− Before Communion, one should prepare: awaken in oneself an act of faith, humility, and desire to receive the Eucharistic Jesus. After Communion, one should spend a quarter-hour in thanksgiving, that is, thank Jesus for all the graces He has given us in Holy Communion.

− Thank you, Father, for explaining the value of the Divine Service, − said the woman to me. − From now on, I will not miss any of it when it is celebrated in our Church. Now I understand that the Divine Service is the most important prayer in Christian life and the greatest gift for us on this earth. I understand that by fully participating in the Divine Service, I will fully partake in the life of Jesus Christ, as if reliving it anew.

The conversation with the aforementioned woman led me to the thought that, fundamentally, Christians undervalue the importance of the Divine Service due to ignorance of its content. It is enough for us to reflect on the significance of this liturgical prayer and its content, and immediately our attitude toward it changes. The Apostle Paul said: “I will pray with the spirit, and I will pray with the understanding also. I will sing with the spirit, and I will sing with the understanding also” (1 Cor. 14:15). May the above conversation, which provides an explanation of the Divine Service, help us so that in participating in the Divine Service, we are not merely passive listeners, but that our spirit and understanding are fully engaged in this greatest mystery of the Church, established by the Lord Himself—Jesus Christ. Amen!